Кіно про світ,в якому ми живем

На думку Г҆ю Бедлі у документального кіно є спільне завдання «розповісти нам про світ, у якому ми живемо». В рамках цьогорічного Мандрівного фестивалю «DOCUDAYS UA» глядачам Добропілля було представлено два фільми «Сіева» і «Проект «Бабця», які по-різному відкривають нам навколишній світ.

Фільм Єнні Нюберґ «Сіева» – це інтимний та поетичний погляд на ніжний різновид вуличного танцю. Насправді, Сіева – це більше ніж танець, це відчуття себе, своїх емоцій, переживань, свого настрою тут і зараз, саме в цю мить. «Сіева – це щось відверте і інтимне». Тема для обговорення «Я –особистість» обрана не випадково. Учасникам перегляду,підліткам запропонували поговорити на тему сприйняття себе та інших. Чи завжди ми сприймаємо оточуючих такими, як вони є, чи завжди люди навколо нас справжні, чи вони приміряють на себе маски, чужі образи, прилаштовуються до ситуацій, ховаються в панцир.

«Налаштовуючись на відверту розмову, складно було говорити відверто. Постійно переслідує думка, як сказане тобою сприймуть оточуючі. Чи повірять тобі? Чи зрозуміють тебе? Чи будуть сміятися з тебе? Бути відвертим складно, бо ти не певен чи відверті з тобою оточуючі, чи сприймають і відчувають вони тебе.»

Танець – це одна з можливостей розкрити себе, дати вихід своїм емоціям, та разом з учнями ЗОШ№19 ми обговорили й інші можливості «саморозкриття»

«Малювання і живопис. Просто взяти ручку, олівець чи фарби і малювати не щось конкретне, а малювати свій настрій, свої відчуття. Як би я намалювала радість? Можливо це було б щось яскраве і тепле, червоне, рожеве, жовте чи синє. Складно сказати чи було б це щось конкретне, якісь фігури, лінії, чи це була б різнокольорова пляма, чи всі фарби змішались би в єдиний колір. Точно це була би повна імпровізація тут і зараз з усіма думками емоціями і переживаннями»

«Коли ти відвертий з собою, коли твої думки і тіло в гармонії, коли ти сприймаєш і поважаєш себе таким я к ти є, то вже менше переймаєшся як тебе сприймають оточуючі, тому що ти справжній, такий як ти є…»

Безперечно, більшість не готова «оголювати» себе перед іншими, бо жорстокість і черствість навколишнього світу завдає чималого болю чуттєвим і відвертим людям. Завершуючи обговорення дійшли висновку, що будемо вчитися сприймати себе, уважніше ставитись до оточуючих, будимо вчитися довіряти і відчувати один одного.

«Проект «Бабця» реж. Балінт Ревес – це подорож у минуле через діалог поколінь. Три онуки впродовж семи років пізнають і приймають свою культурну спадщину через надзвичайні життя своїх бабусь: англійської шпигунки, танцівниці з нацистської Німеччини й угорки-комуністки, яка пережила Голокост.

Складні життєві долі трьох жінок не надто захопили увагу глядачів. Далекі історичні події, Друга світова війна, різні долі цих жінок в театрі життя – це все важливо. Але наші відвідувачі поглянули на цей проект очима молоді. Фільм сприймався легко і невимушено, в деяких моментах аудиторія відверто сміялася. Нестандартний підхід молодих режисерів до пізнання людських цінностей через життєвий досвід старшого покоління припав до душі і глядачам. Після перегляду молодь жваво обговорювала побачене, учні з захопленням розповідали свої сімейні історії, історії, які вони дізнались від свої бабусь та дідусів. Молоді складно уявити, що старше покоління може бути цікавим для них, що життєвий досвід старших може бути цінним. Та після перегляду фільму, учні почали пригадувати, що щось цінне і важливе їм розповідали старші люди. Пригадалось багато цінних і важливих речей і на кінець обговорення учасники дійшли висновку, що найголовніше встигнути поспілкуватися, почути і зрозуміти старше покоління. 

Два зовсім різні фільми, з різним баченням дійсності та кожен з фільмів – це відкрите питання для глядача. Де ти в цій історії? Про що ця історія для тебе?